Ой у гаю, при Дунаю. Відома українська народна пісня. Виконання: гурт "Рушничок" (Канада). Дунай - міфічна ріка в українській культурі, що розділяє два світи - живих і мертвих. Цей Дунай має зимнющу воду яка приносить забуття. Символізує крайню межу поза якою поверення вже назад нема. Спів солов'я теж інтерпретується як плач (у древніх греків соловей оплакував страждання Філомели). Звідси і такий сумний зміст цієї пісні про пару що розлучається і страждання дівчини. Це не про реальну ріку Дунай а міфічну. Древні греки називалу цю міфічну ріку між двома світами Стікс а індуси - Вайтарна (Вайтарані). Вона є широчезною і страшною - навіть чуття про цю ріку побуджувало страх (особливо серед грішників). Грішна людина не в стані перетнути цю ріку, тоді як праведна навіть не мусить її перетинати. Вона фігурує в багатьох сумних українських піснях (про нещасне кохання) - в пісні "Тихий Дунай", де отаман радить козаку напитися холодної води з цієї ріки аби він забув дівчину назавжди. Насправді, оригінальний зміст пісні "Їхав козак за Дунай" є сумним - так як виконує її Тарас Компаніченко.