Василь Шворобей: ЗАЛИШАЮСЬ З ВАМИ...
Світлій пам'яті Василя Шворобея, українця, який жив і творив у Клайпеді і був активним членом української громади присвячуємо цю сторінку.
Вірші Василя Шворобея
ЗИМА
Прийшла зима. Сніги упали.
Замерзли ріки. І ліси,
Змінивши акварель краси,
Якою осінь їх вбирала,
Привітно клоняться гілками
До вдягненої в сніг землі,
До річки, що закута в лід,
Неначе до дитини мама.
Хороші й вечори зимові:
На синім небі, як вогні,
Жевріють зорі. Наче човен
На морі, місяць в глибині
Безмежного небес простору…
І сяє місяць, сяють зорі…
І скрізь лежать сніги й сніги
Грудень 1951 р.
м. Костопіль, с. Підлужне
Моя Україна
Благодатний край: Дніпро і гори,
Ниви і луги, сади й ліси,
Неба синь і степові простори.
Край достатку, щастя і краси!
Край заводів, фабрик, териконів,
Домен, руд, вугілля і машин.
У труді, в невпинному розгоні,
У стремлінні до нових вершин!
Край пшениць безмежних і багатих,
І пісень, що липнуть по землі…
Тут щасливі люди в кожній хаті,
В кожнім місті, в кожному селі.
Чути гул турбін Дніпра-Славути
Колір неба – льон поліських нив.
І Шевченка слово не забуте!
Жде мій край відновлення, весни!
Весна 1953 р.
с. Головино
Надія, віра і любов –
моя Галина
Надії, Віри і Любові
В серцях людей звучать слова.
Надіємось і вірим знову,
І в нас любов завжди жива.
Надіятись завжди не пізно,
І треба вірити завжди,
І не шукать обставин різних:
Прийде любов, ти тільки жди.
Любов придумали в Росії,
Щоб не платити, а за “так”:
Щоб діточок як більш “насіять”
І зберегти собі п’ятак.
Надія, Віра і Кохання
Повинні з нами поруч йти.
І з малих літ, з самого рання
Нас захищати, берегти.
Імен жінок не мало модних –
Не хочу стати їх рабом…
Галина для мене сьогодні:
Надія, Віра і Любов !
9 вересня 2004 р.
м. Клайпеда
Недільній українській школі – п’ятнадцять років!
Від імені батьків вітаю
Недільну школу українську,
Де наші діточки вивчають
Нам рідну мову материнську!
П’ятнадцять літ – це малі роки,
Якщо рівняти їх з віками…
П’ятнадцять літ – це важні кроки
В роботі з нашими дітками !
До юних доходить слово
Франка, Шевченка і Тичини…
І чуєш українську мову
За сотні верств від Батьківщини !
Надія Лукіна, щоденно
Знання несеш ти, як богиння.
Ті в праці вчительській буленній
Знань України берегиння!
15 квітня 2006 р.