Мені довелося познайомитися з Василем Шворобеєм в 1990 році. А сталось це в громаді українців Клайпеди, куди я прийшла. Громада була заснована однією з перших національних громад в нашому місті групою українських активістів, серед яких був і Василь Авер’янович.

Мене тоді зачарувала мова, на якій спілкувались учасники громади і мабуть пробудились українські гени. Я народилась і все життя жила, вчилася і працювала в литовському середовищі. Про Україну згадувала мати, а тут я після кожної нашої зустрічі в громаді розповідала мамі свої враження. У громаді мене надихнув патріотичний і емоційний підйом членів організації, мою увагу привернуло те, що люди цитували поеми Тараса Шевченка, Лесі Українки, люди читали напам'ять вірші своїх національних поетів класиків.

В цьому новому для мене середовищі виділявся Василь Шворобей твердою українською міццю своєї особистості. Особливо мене вражало те як Василь Авер’янович вмів щомиті дивувати різноманітністю своїх талантів. Дуже земна людина Василь Шворобей в душі був справжнім романтиком і поетом. Навіть професію вибрав романтичну  - мореплаватель ... Він був капітаном і пройшов багато морів та океанів. Коли виходив на рідний берег у Клайпеді свою романтичну душу віддавав пісні, природі, а з якою любов'ю він  доглядав за своїм садом. Ми могли про все це знати з плодів, якими він частував нас на репетиціях.

Талановита людина старається примножувати земну красу, це робив і Василь Шворобей. Він так натхненно робив картини з бурштину, малював пейзажі, портрети відомих українців. Таких  патріотів української культури, яким був Василь Шворобей в Клайпеді небагато. Він вмів своєю любов’ю надихати інших, навіть литовців. Як було приємно нам взнати, що він своїми руками пошив український народний костюм.

Під час однієї з поїздок ансамблю "Просвiт" на фестиваль в містечко Бікавенай Василь був постійно одягнений в український костюм творіння своїх рук. Він виглядав так святково і урочисто, що не було відбою від бажаючих з ним поговорити, і обов’язково сфотографуватись.

Василь Авер’янович мав незвичний дар, він володів прекрасним голосом. Його бас створював чудову основу для ансамблю української пісні "Просвiт", в якому він співав багато років. Пісні, що виконував ансамбль, завдяки голосу Василя набували особливого колориту і українського духу. Голос Василя мав гарний тембр, насичений обертонами, що давало пісням у виконані ансамблю” Просвіт” перенести глядачів у поетичний та прекрасний світ української народної пісні. Це був неповторний звуковий образ України.

А як ми раділи, коли Василь Шворобей написав вірші для пісні про Україну, і ми могли виконувати разом з ним, як наше освідчення в любові до України. Василь умів своєю акторською майстерністю, характерною лише йому, вносити живий струмінь у творчість ансамблю. А неперевершеним почуттям гумору і великим репертуаром анекдотів робив для всіх, хто його оточував, неповторну атмосферу радості. Незважаючи на те, що Василь був любив пожартувати, він був дуже серйозним та відповідальним і  по-морському дисциплінованим.

Будучи людиною товариською та щирою, Василь Авер’янович легко входив не тільки в українські громади.  Багато років Василь Шворобей співав у церковному хорі Католицької церкви Короля Христа і був душею литовського творчого колективу. З цим хором він проїхав всю Європу до Риму і був присутній на прийомі у Папи Римського у Ватикані.

Особливо зараз, коли він за межею вічності, ми відчуваєм, що він був справжнім романтиком, поетичною натурою, творчою людиною, він не міг не писати, не співати, чи не сіяти добро і красу на землі. Це його живий слід у спадок нам і пам’ять про славного українця Василя Шворобея.

Ірена Пятрульонєне, 

керівник клубу української традиційної культури

та фольклору «Просвіт»